 Векуронію бромід (Vecuronium bromide) * |
 |
Категорія: Анестезіологія та реаніматологія → Міорелаксанти з центральним механізмом дії → Інші препарати четвертинного амонію → Векуронію бромід
Векуронію бромід (Vecuronium bromide) *
Препарат випускається під торгівельними назвами:
- НОРКУРОН ®, Н.В.Органон/Органон С.А., Нідерланди/Франція
- НОРКУРОН®, Н.В.Органон/Шерінг-Плау, Нідерланди/Франція
Ціни в аптеках:
Інструкція для застосування: Векуронію бромід (Vecuronium bromide)
Фармакотерапевтична група: М03АС03 - курареподібні препарати
Основна фармакотерапевтична дія: є недеполяризуючим нейром’язовим блокатором, не проявляє ваголітичної або блокуючої активності відносно гангліїв; недеполяризуючий нейром’язовий блокатор, блокує процес передачі нервового імпульсу між моторним нервовим закінченням та поперечно-смугастим м’язом шляхом конкурентного зв’язування з ацетилхоліновими та нікотиновими рецепторами, розташованими в ділянці моторних кінцевих пластинок поперечно-смугастих м’язів; на відміну від деполяризуючих нервово-м’язових блокаторів, таких як суксаметоній, векуронію бромід не спричиняє фасцикуляцію м’язів – мимовільних скорочень окремих пучків м’язових волокон; у діапазоні клінічних доз препарат не проявляє ваголітичної або блокуючої активності відносно гангліїв.
Показання для застосування ЛЗ: як додатковий засіб при загальній анестезії для полегшення ендотрахеальної інтубації і для забезпечення релаксації скелетної мускулатури при проведенні хірургічних операцій. ВООЗ (рекомендація до застосування ЛЗ у Базовому формулярі Всесвітньої організації охорони здоров''я, 2008 рік випуску) БНФ
Спосіб застосування та дози ЛЗ: вводять в/в (внутрішньовенне введення) у вигляді болюсної ін’єкції, або у вигляді неперервної інфузії; дозу препарату встановлюють індивідуально для кожного хворого; при визначенні дози необхідно враховувати метод анестезії, імовірну тривалість хірургічного втручання, можливу взаємодію з іншими ЛЗ (лікарський засіб), які вводять до або під час анестезії, та стан хворого; для контролю нервово-м’язової блокади та відновлення після застосування препарату необхідно застосовувати відповідні методи контролю нервово-м’язової провідності; інгаляційні анестетики підсилюють нервово-м’язову блокаду, що виникає під дією препарату; необхідно коригувати дози препарату, вводячи з меншою частотою більш низькі дози або проводячи інфузію препарату з меншою швидкістю, при проведенні тривалих оперативних втручань (понад 1 год) під інгаляційним наркозом; для дорослих хворих наведені нижче рекомендації щодо режиму дозування можуть знадобитися при ендотрахеальній інтубації та при забезпеченні релаксації м’язів протягом короткочасних та тривалих хірургічних втручань; при проведенні звичайної анестезії стандартна доза для проведення інтубації становить 0,08 - 0,1 мг/кг маси тіла ВООЗ (рекомендація до застосування ЛЗ у Базовому формулярі Всесвітньої організації охорони здоров''я, 2008 рік випуску) БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск), після якої практично у всіх хворих протягом 90 - 120 с досягаються необхідні умови для інтубації; при хірургічних операціях після інтубації із застосуванням суксаметонію рекомендовано 0,03 - 0,05 мг/кг; якщо для інтубації застосовують суксаметоній, то введення препарату необхідно відкласти до тих пір, поки хворий клінічно не вийде зі стану нейром’язової блокади, спричиненої дією суксаметонію; підтримуюча доза - 0,02 - 0,03 мг/кг ВООЗ (рекомендація до застосування ЛЗ у Базовому формулярі Всесвітньої організації охорони здоров''я, 2008 рік випуску) БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск) ; ці підтримуючі дози найкраще вводити тоді, коли відбудеться 25 % відновлення нейром’язової провідності. Режими дозування при введенні препарату у вигляді неперервної інфузії; при введенні препарату у вигляді неперервної інфузії, рекомендується спочатку ввести навантажувальну дозу; коли нейром’язова блокада почне відновлюватися, починати проведення неперервної інфузії препарату; швидкість інфузії необхідно коригувати, щоб підтримувати нейром’язовий блок на 10 % рівні контрольних м’язових скорочень або для збереження 1 - 2 відповітей на чотирикратну стимуляцію; у дорослих для підтримки нейром’язової блокади на цьому рівні швидкість інфузії має знаходитись у межах від 0,8 до 1,4 мкг/кг/хв; рекомендується повторно контролювати ступінь нейром’язової блокади; для літніх хворих дози для інтубації та підтримуючі дози можна застосовувати ті ж самі, що й для дорослих (0,08 -0,1 мг/кг та 0,02 - 0,03 мг/кг відповідно), проте через зміни у фармакокінетичних механізмах тривалість дії у літніх людей, порівняно з молодшими хворими, збільшується; при застосуванні для хворих з надлишковою масою тіла та ожирінням (тобто хворі з масою тіла на 30 % та більше вище норми) дози необхідно знижувати з урахуванням норми маси тіла; для вибору вищих доз для окремих хворих повинна існувати причина; застосування початкових доз у діапазоні 0,15 мг - 0,3 мг/кг маси тіла при проведенні хірургічних операцій під наркозом із застосуванням галотану та нейролептиків перебігає без небажаних СС (серцево-судинний) ефектів за умови підтримки відповідної вентиляції легенів; застосування високих доз фармакодинамічно скорочує період початку дії та збільшує тривалість дії.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зміни життєво важливих ознак та збільшення тривалості нейром’язової блокади; гіперчутливість, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, анафілактичний шок, анафілактоїдний шок, ангіоневротичний набряк; млявий параліч; тахікардія; артеріальна гіпотензія, судинний колапс і шок, припливи; бронхоспазм; уртикарія, висип, еритематозний висип, м’язова слабкість, стероїдна міопатія; знижений ефект ліків/ терапевтична відповідь, підвищений ефект ліків/терапевтична відповідь.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.
Форми випуску ЛЗ: ліофілізат для приготування р-ну для ін'єкцій по 4 мг в амп.
Візаємодія з іншими лікарськими засобами
Галогенізовані інгаляційні анестетики підсилюють нейром’язову блокаду препарату. Інгібітори антихолінестерази пригнічують оборотність блокади. Тривале застосування КС - збільшення тривалості нейром’язової блокади або міопатія. Інші ЛЗ: аміноглікозиди, лінкозамід та поліпептидні а/б (Антибіотик), ациламінопеніцилінові а/б (Антибіотик), тетрациклін; діуретики, xінідин, солі магнію, блокатори кальцієвих каналів, солі літію, циметидин, лідокаїн та гостре введення фенітоїну або b-адреноблокаторів. Можлива рекураризаця після постопераційного введення: аміноглікозиду, лінкозаміду, поліпептидних та ациламінопеніцилінових а/бів, хінідину та солей магнію. Зменшують дію: попереднє тривале введення фенітоїну, карбамазепіну. Введення інших недеполяризуючих нейром’язових блокаторів у комбінації - послаблення або підсилення нейром’язової блокади. Суксаметоній, вводений після веркуронію, може підсилювати або послаблювати нервово-м’язову блокаду препарату. У комбінації з лідокаїном - призводить до прискореного початку дії лідокаїну.
Особливості застосування при недостатності внутрішніх органів
Порушення функції церцево-судинної системи: З обережністю при ССЗ, набряковому с-мі.
Порушення функції печинки: З обережністю при захворюваннях печінки та жовчного тракту.
Порушення функції нирок: З обережністю внаслідок збільшення тривалості періоду дії.
Порушення функції дихальної системи: Спеціальних рекомендацій немає
Особливості застосування у дітей та осіб похилого віку
Діти, до 12 років: Новонародженим та дітям до 1 року ті ж дози, що й дорослим, підтримуючі дози вводити рідше. Дози для інтубації та підтримуючі дози ті ж самі, що і для дорослих; тривалість дії у дітей коротша, підтримуючі дози потрібні частіше.
Особи похилого та старечого віку: Збільшення періоду початку виникнення нервово-м’язової блокади. Тривалість дії може бути збільшена ч/з знижений кліренс плазми.
Застереження щодо застосування
Інформація для лікаря: ШВЛ (штучна вентиляція легенів) є обов’язковою для хворих, яким вводять цей препарат, поки не відновиться власне дихання. Щоб попередити залишкову кураризацію - проводити екстубацію тільки після того, як функції організму хворого достатньо відновляться після нейром’язової блокади. У випадку анафілактичних реакцій до інших нейром’язових блокаторів в анамнезі необхідно бути обережними/з випадки перехресної алергічної реактивності до нейром’язових блокаторів. Перед проведенням хірургічних втручань, під час яких є виникнення вагусних реакцій, додатково оцінити необхідність застосування та дозу ліків, що пригнічують функцію блукаючого нерва (атропіну) для премедикації або вступного наркозу. Для хворих, які отримують нейром’язові блокатори та кортикостероїди, період застосування нейром’язового блокатора має бути мінімальним, наскільки це можливо.
Інформація для пацієнта: Для амбулаторних хворих потрібно вживати звичайних заходів безпеки після загального наркозу.