 Рифабутин (Rifabutin) |
 |
Категорія: Урологія, андрологія, сексопатологія, нефрологія → Урологія. Лікарські засоби → Засоби для лікування запальних інфекційних захворюваннь нирки → Засоби, що діють на мікобактерії → Рифабутин
Рифабутин (Rifabutin)
Препарат випускається під торгівельними назвами:
- РИФАБУТИН, ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", м. Київ, Україна
- РИФАБУТИН, ТОВ "Люм’єр Фарма", м. Київ, Україна
- РИФАБУТИН, ТОВ "ФАРМА ЛАЙФ", м. Львів, Україна
- МІКОБУТИН, Пфайзер Італія С.р.л., Італія
- Р-БУТИН, Русан Фарма Лтд, Індія
- РИФАБУТИН, Люпін Лімітед, Індія
Ціни в аптеках:
Інструкція для застосування: Рифабутин (Rifabutin)
Фармакотерапевтична група: J04AB04 – протитуберкульозні засоби.
Основна фармакотерапевтична дія: напівсинтетичний а/б (Антибіотик) широкого спектра дії; має високу активність відносно кислотостійких бактерій, включаючи атипові та резистентні м/о (Мікроорганізм); in vitro проявляє високу активність відносно лабораторних штамів і клінічно виділених культур M.tuberculosis; дослідження in vitro показали, що від 30 % до 50 % штамів M.tuberculosis, резистентних до рифампіцину, чутливі до рифабутину (тобто існує неповна перехресна резистентність між цими а/б); активність рифабутину in vitro при інфікуванні M.tuberculosis була у 10 раз вищою за активність рифампіцину; рифабутин активний відносно нетуберкульозних (атипових) бактерій, включаючи M. аvitum intracellulare complex.
Показання для застосування ЛЗ: лікування інфекцій, викликаних мікобактеріями M.tuberculosis, M. Avitum intracellulare complex та іншими атиповими бактеріями, чутливими до препарату; препарат рекомендується для профілактики інфікування M. аvitum intracellulare complex у хворих, з діагностованою імунодепресією (кількість CD4-лімфоцитів не перевищує 200/мкл); при інфекціях, спричинених M. аvitum complex або іншими атиповими мікобактеріями (такими, як М. Xenopi) БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск), рифабутин ефективний для лікування як локалізованих, так і дисемінованих форм захворювання у хворих з імунодефіцитом.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: лікування інфекцій, викликаних мікобактеріями M.tuberculosis, M. Avitum intracellulare complex та іншими атиповими бактеріями, чутливими до препарату; препарат рекомендується для профілактики інфікування M. аvitum intracellulare complex у хворих, з діагностованою імунодепресією (кількість CD4-лімфоцитів не перевищує 200/мкл); при інфекціях, спричинених M. аvitum complex або іншими атиповими мікобактеріями (такими, як М. Xenopi) БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск), рифабутин ефективний для лікування як локалізованих, так і дисемінованих форм захворювання у хворих з імунодефіцитом.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: оскільки препарат призначають у складі комбінованої терапії, часто виявляється неможливим установити причинно-наслідковий зв’язок у виникненні побічних ефектів; лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія; артралгія, міалгія; гарячка, висип, інші реакції гіперчутливості (еозинофілія, бронхоспазм, шок); оборотний увеїт, ступінь тяжкості якого варіювала від легкої до значної (ризик виникнення цього побічного ефекту знижується, якщо рифабутин застосовують як монотерапію у дозі 300 мг і підвищується, якщо застосовують комбінацію з кларитроміцином і у більш високих дозах).
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або інших рифампіцинів в анамнезі, вагітність і період лактації, дитячий вік до 12 років.
Форми випуску ЛЗ: капс. (капсули) по 150 мг
Візаємодія з іншими лікарськими засобами
Хоча рифабутин та рифампіцин мають подібну структуру, їх фізико-хімічні властивості ( іонізація чи коефіцієнт розподілу) вказують на досить відмінні біорозподіл та вплив на ферменти сімейства цитохрому Р450. Ензим-індукуючі властивості рифабутину є менш вираженими (у 2 - 3 рази), ніж властивості рифампіцину. Однак клінічні прояви взаємодії цих препаратів виражені незначно, що зумовлено їх сумісною дією. У присутності ритонавіру збільшується ризик виникнення побічних ефектів, у тому числі увеїту. Доза повинна бути зменшена з кларитроміцином
Особливості застосування у жінок під час вагітності та лактаціїї
Вагітність: Не повинен застосовуватися
Лактація: Не повинен застосовуватися
Особливості застосування при недостатності внутрішніх органів
Порушення функції церцево-судинної системи: Спеціальних рекомендацій немає
Порушення функції печинки: З обережністю при тяжкій недостатності.
Порушення функції нирок: Зменшити дозу при тяжкій недостатності.
Порушення функції дихальної системи: Спеціальних рекомендацій немає
Особливості застосування у дітей та осіб похилого віку
Діти, до 12 років: У зв’язку з недостатнім клінічним досвідом у дітей не повинен застосовуватися.
Особи похилого та старечого віку: Не передбачається змін дозування.
Застереження щодо застосування
Інформація для лікаря: Може забарвлювати сечу, шкіру і виділення в червонувато-оранжевий колір. Не носити контактні лінзи (можуть забарвлюватися). Рекомендується контролювати кількість лейкоцитів, тромбоцитів і активність печінкових ферментів. Через можливості розвитку увеїту перебувати під постійним наглядом лікаря, коли призначається з кларитроміцином (іншими макролідами) або флюконазолом. Ризик виникнення увеїту знижується, якщо застосовується як монотерапія.
Інформація для пацієнта: Спеціальних рекомендацій немає