Такролімус (Tacrolimus)

Категорія: Урологія, андрологія, сексопатологія, нефрологія → Нефрологія. Лікарські засоби → Імуносупресанти → Селективні → Такролімус

Такролімус (Tacrolimus)

Препарат випускається під торгівельними назвами:

ТАКРОЛ-ЗДОРОВ`Я, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я", м. Харків, Україна
АДВАГРАФ, Астеллас Ірландія Ко., Лтд., Ірландія
ВІНГРАФ, Емкур Фармасьютікалс Лтд., Індія
ПРОГРАФ, Астеллас Ірландія Ко., Лтд./Фуджісава Ірланд Лтд, Ірландія/Ірландія
ПРОТОПИК, Астеллас Ірландія Ко., Лтд. (випуск серії та пакування)/Астеллас Тояма Ко, Лтд., Завод Тояма, Японія (виробництво "in bulk" та заповнення туби), Ірландія/Японія
ТАГРАФ, Панацея Біотек Лтд, Індія
ТАКРОЛ, СТРАЙДС АРКОЛАБ ЛТД., Індія
ТАКРОЛІМУС, СТРАЙДС АРКОЛАБ ЛТД., Індія

Ціни в аптеках:

Інструкція для застосування: Такролімус (Tacrolimus)

Фармакотерапевтична група: L04AA05 - селективні імуносупресивні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: на молекулярному рівні ефекти препарату зумовлюються зв’язуванням з цитозольним білком (FKBP12), який відповідає за внутрішньоклітинну акумуляцію препарату; комплекс FKBP12-такролімус специфічно та конкурентно зв’язується з кальциневрином та інгібує його, що запобігає транскрипції дискретної групи лімфокінних генів; високоактивний імуносупресивний препарат, що пригнічує формування цитотоксичних лімфоцитів, які в основному відповідають за відторгнення трансплантата, знижують активацію Т-клітин, залежну від Т-хелперів проліферацію В-клітин, а також формування лімфокінів, експресію рецептора інтерлейкіну-2; характер поведінки препарату після в/в (внутрішньовенне введення) введення – двофазовий; у системному кровотоці значною мірою зв’язується з еритроцитами; співвідношення розподілу в нерозведеній крові/плазмових концентрацій становить близько 20:1; значною мірою зв’язується (> 98,8%) з білками, в основному із сироватковими альбуміном та a-1-кислим глікопротеїном; широко розподіляється в організмі; рівноважний об’єм розподілу на основі плазмових концентрацій становить приблизно 1 300 л.

Показання для застосування ЛЗ: профілактика та лікування відторгнення алотрансплантата печінки, нирок та серця, у тому числі резистентне до стандартних режимів імуносупресивної терапії БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: капс. (капсули) застосовують перорально; рекомендується розподілити добову пероральну дозу препарату на 2 прийоми; трансплантація печінки: первинна імуносупресія – дорослим пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,10–0,20 мг/кг/добу (застосування препарату слід починати приблизно через 12 год (Година) після завершення операції) БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в (внутрішньовенне введення) терапію, починаючи з дозування 0,01–0,05 мг/кг/добу в/в (внутрішньовенне введення) протягом 24 год (Година); первинна імуносупресія у дітей - початкова доза для перорального застосування 0,30 мг/кг/добу БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в (внутрішньовенне введення) терапію, починаючи з дозування 0,05 мг/кг/добу в/в (внутрішньовенне введення) протягом 24 год (Година); підтримуюча терапія у дорослих та дітей – дозування, як правило, знижується або відміняються препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши такролімус в якості монотерапії; покращання стану пацієнта після трансплантації може змінити фармакокінетику такролімусу, тому виникає потреба в корекції дози препарату; лікування відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз такролімусу, разом із додатковою ГК (Глюкокортикоїди) терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т (антитіло); рекомендуються ті самі початкові дози як і при первинній імуносупресії; трансплантація нирки: первинна імуносупресія у дорослих - пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,20-0,30 мг/кг/добу (терапію препаратом слід починати протягом 24 год (Година) після завершення операції) БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дози 0,05–0,1 мг/кг/добу в/в протягом 24 год (Година); первинна імуносупресія у дітей - пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,30 мг/кг/добу БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, починаючи з дози 0,075–0,1 мг/кг/добу протягом 24 год; підтримуюча терапія у дорослих та дітей - дозування знижуються, в деяких випадках, можливо, відмінити препарати супутньої імуносупресивної терапії, залишивши такролімус в якості базового компонента подвійної терапії; лікування реакції відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз препарату, разом із додатковою ГК (Глюкокортикоїди) терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т (антитіло); при переведенні пацієнтів на терапію такролімусом рекомендуються ті самі початкові дози як і при первинній імуносупресії; трансплантація серця: первинна імуносупресія – у дорослих препарат може застосовуватись разом з індукцією а/т (антитіло) або без призначення а/т (антитіло) у клінічно стабільних хворих; після індукції а/т (антитіло) пероральну терапію необхідно починати з дозування 0,075 мг/кг/добу БНФ (застосування препарату слід починати протягом 5 діб після завершення операції, як тільки стабілізується клінічний стан хворого); якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо, проводять в/в терапію, розпочинаючи з дози 0,01–0,02 мг/кг/добу протягом 24 год; існує альтернативний підхід, при якому пероральний прийом такролімусу починається протягом 12 год після трансплантації (для пацієнтів без ознак порушень функції внутрішніх органів) - в цьому випадку такролімус в початковій дозі 2-4 мг/добу комбінується з мікофенолату мофетилом та ГК (Глюкокортикоїди) або сиролімусом та ГК (Глюкокортикоїди); первинна імуносупресія у дітей - після трансплантації серця у дітей первинна імуносупресія такролімусом БНФ може проводитись як разом з індукцією а/т, так і самостійно; у випадках, коли індукція а/т не проводиться, препарат вводиться в/в інфузійно протягом 24 год до досягнення концентрації в нерозведеній крові 15-25 нг/мл; при першій же клінічній можливості необхідно перевести пацієнта на пероральний прийом препарату в початковій дозі 0,30 мг/кг/добу (призначається через 8-12 год після закінчення в/в ін фузії) після індукції а/т пероральну терапію такролімусом необхідно починати з дозування 0,10-0,30 мг/кг/добу БНФ; підтримуюча терапія у дорослих та дітей - дозування знижуються; лікування відторгнення у дорослих та дітей - для лікування епізодів відторгнення необхідно застосування більш високих доз разом із додатковою ГК (Глюкокортикоїди) терапією та короткими курсами введення моно/поліклональних а/т; при переведенні дорослих пацієнтів на терапію такролімусом початкову дозу препарату 0,15 мг/кг/добу слід розподілити на два прийому; при переведенні дітей на терапію такролімусом початкову дозу препарату 0,2-0,3 мг/кг/добу слід розподілити на два прийоми); після трансплантації легені такролімус застосовується в початковій дозі 0,10-0,15 мг/кг/добу, алотрансплантації підшлункової залози – в початковій дозі 0,2 мг/кг/добу, після алотрансплантації кишки початкова доза становить 0,3 мг/кг/добу; загальний об’єм інфузії за 24 год повинен коливатися в межах 20–500 мл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АГ (артеріальна гіпертензія), гіпотензія, тахікардія, серцеві аритмії та порушення провідності, тромбоемболічні та ішемічні прояви, стенокардія, відхилення в параметрах ЕКГ (Електрокардіограма), ІМ (інфаркт міокарда), СН (серцева недостатність), шок, гіпертрофія міокарда, зупинка серця; діарея, нудота та/або блювання, диспепсія, відхилення в рівнях ферментів печінки, біль у животі, запор, зміна ваги та апетиту, запалення та виразки в ШКТ (шлунково-кишковий тракт), жовтяниця, захворювання жовчних шляхів та жовчного міхура, асцит, кишкова непрохідність (ілеус), ураження тканини печінки, панкреатит, печінкова недостатність; анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, геморагія, лейкоцитоз, порушення коагуляції, недостатність гематопоетичної системи, у тому числі панцитопенія, тромботична мікроангіопатія; порушення функції нирок, ураження тканини нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; гіперглікемія, гіперкаліємія, ЦД (цукровий діабет); гіпомагніємія, гіперліпідемія, гіпофосфатемія, гіпокаліємія, гіперурикемія, гіпокальціємія, ацидоз, гіпонатріємія, гіповолемія, інші порушення електролітного балансу, дегідратація, гіпопротеїнурія, гіперфосфатемія, підвищення рівня амілази, гіпоглікемія; судоми, міастенія, захворювання суглобів; тремор, головний біль, безсоння, порушення чутливості (наприклад, парестезія), порушення зору, сплутаність свідомості, депресія, запаморочення, збудження, нейропатія, судоми, дискоординація, психоз, тривожність, нервозність, порушення сну, порушення свідомості, емоційна лабільність, галюцинації, порушення мислення, енцефалопатія, підвищення м'язового тонусу, захворювання очей, амнезія, катаракта, порушення мови, параліч, кома, глухота, сліпота; порушення респіраторної функції (наприклад, задишка), плевральний випіт, ателектазія, БА (бронхіальна астма), свербіж, алопеція, висипи, пітливість, акне, фото чутливість, гірсутизм, с-м (Синдром) Лайелла, с-м (Синдром) Стівенса-Джонсона; локалізований біль, жар, периферичний набряк, астенія, порушення сечовипускання, набряк та інші порушення з боку геніталій у жінок, підвищений ризик розвитку злоякісних пухли; АР (алергічні реакції); підвищений ризик розвитку інфекційних захворювань (вірусних, бактеріальних, грибкових, протозойних) підвищується; погіршення перебігу раніше діагностованих інфекційних захворювань.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до такролімусу або інших макролітів, олії рицинової, гідрогенізованої поліоксиетиленом 60 (НСО-60), або структурно зв'язаних компонентів.

Форми випуску ЛЗ: капс. (капсули) по 0,5 мг, 1 мг, по 5 мг; капс. (капсули) пролонгованої дії по 0,5 мг, по 1 мг, по 5 мг; капс. (капсули) тверді желатинові по 0,5 мг, по 1 мг, по 5 мг; концентрат для приготування р-ну для в/в введення, 5 мг/мл по 1 мл в; мазь 0,1% або 0,03% по 10 г, або по 30 г, або по 60 г.

Візаємодія з іншими лікарськими засобами

Значною мірою зв’язується з білками плазми крові, що врахувати при взаємодії з іншими високо афінними до білків крові ЛЗ (лікарський засіб) (НПЗЗ, пероральні антикоагулянти або пероральні протидіабетичні препарати). З препаратами, які мають нефротоксичні або нейротоксичні ефекти, може підвищити рівень токсичності ( аміноглікозиди, інгібітори гірази (ДНК-топоізомераза II роду), ванкоміцин, котримоксазол, НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби), ганцикловір або ацикловір). Може супроводжуватись розвитком гіперкаліємії, уникати: надлишкового прийому калію, застосування калійзберігаючих діуретиків ( амілорид, триамтерен або спіронолактон). Ефективність вакцин зменшується, уникати введення живих атенуйованих вакцин. Нижченаведені препарати підвищують рівні такролімусу в крові: кетоконазол, флюконазол, ітраконазол, клотримазол, вориконазол; ніфедипін, нікардипін; еритроміцин, кларитроміцин, джозаміцин; інгібітори ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) протеаз. Даназол, етинілестрадіол; омепразол; антагоністи кальцієвих каналів( дилтіазем; нефазодон) потребують змін дозування такролімусу Нижченаведені препарати знижують рівні такролімусу в крові: рифампіцин (рифампін); фенітоїн; фенобарбітал; звіробій продірявлений. Такролімус підвищував рівень фенітоїну в крові. Метилпреднізолон як підвищував, так і знижував рівні такролімусу в плазмі крові. Підсилення нефротоксичності після застосування з амфотерицином В; ібупрофеном. Період напіввиведення циклоспорину підвищувався при застосуванні з такролімусом, можуть розвиватися синергетичні/адитивні ефекти: не рекомендується комбіноване застосування з циклоспорином. Потенційні інгібітори метаболізму: бромокриптин, кортизон, дапсон, ерготамін, гестоден, лідокаїн, мефенітоїн, міконазол, мідазолам, нілвадипін, поретидрон, квінідин, тамоксифен, (тріацетил) олеандоміцин та верапаміл. Карбамазепін, метамізол та ізоніазид індукують цитохром Р450 . Може впливати на метаболізм стероїдних контрацептивів, увагу приділити рішенню про заходи захисту від вагітності.

Особливості застосування у жінок під час вагітності та лактаціїї

Вагітність: Не слід призначати за винятком випадків, коли отримана користь від лікування виправдовує потенційний ризик для плоду.
Лактація: Виділяється з грудним молоком., жінки, які приймають препарат, повинні припинити годування груддю.

Особливості застосування при недостатності внутрішніх органів

Порушення функції церцево-судинної системи: Спеціальних рекомендацій немає
Порушення функції печинки: Зменшити дозу при тяжкій недостатності.
Порушення функції нирок: Контроль функції (концентрація креатиніну в сироватці крові, кліренс креатиніну та рівень діурезу).
Порушення функції дихальної системи: Спеціальних рекомендацій немає

Особливості застосування у дітей та осіб похилого віку

Діти, до 12 років: Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати препарат внутрішньо ( капс.), проводять в/в терапію; під час підтримуючої терапії дози знижуються; для досягнення подібних рівнів препарату в крові, дітям, як правило, потрібні дози в 1,5–2 рази вищі, ніж дорослим.
Особи похилого та старечого віку: Відсутні дані щодо необхідності коригування дози

Застереження щодо застосування

Інформація для лікаря: Супутнє застосування циклоспорину може збільшити період напіввиведення циклоспорину та посилити токсичні ефекти. Дотримуватись обережності при переведенні пацієнтів з циклоспорину на терапію такролімусом. Лікування розпочинати після оцінки концентрацій циклоспорину в крові хворого та клінічного стану пацієнта. Прийом препарату відкласти за наявності підвищених рівнів циклоспорину в крові хворого. Лікування розпочинати ч/з 12–24 год після припинення прийому циклоспорину. Після переведення пацієнта продовжувати моніторинг рівнів циклоспорину в крові хворого. З метою оптимізації дозування використовується визначення концентрації такролімусу в нерозведеній крові за допомогою імунних методів. Є препаратом з низьким рівнем кліренсу, коригування дозування може зайняти декілька днів до моменту, коли зміни рівнів препарату в крові стануть очевидними. Мінімальні рівні препарату в крові контролювати 2 р/тиж. протягом раннього посттрансплантаційного періоду, потім періодично. Контролювати мінімальні рівні такролімусу в крові після зміни дози препарату, зміни імуносупресивного режиму, після сумісного застосування з препаратами, які можуть вплинути на концентрації такролімусу в нерозведеній крові. Можна успішно проводити лікування пацієнтів, якщо мінімальні рівні такролімусу в крові підтримуються нижче 20 нг/мл. Важливо оцінювати клінічний стан пацієнта. При випадковому введенні в артерію або периваскулярно відновлений концентрат такролімусу для в/в ін'єкцій може спричинити подразнення в місці введення. Концентрат для приготування р-ну для в/в введення 5 мг/мл, містить поліоксиетильовану гідрогенізовану олію рицинову, яка може спричинити анафілактичну реакцію. Ризик розвитку АР (алергічні реакції) може бути зменшений, якщо вводити відновлений концентрат з низькою швидкістю або завчасно ввести антигістамінний препарат. Абсорбується полівінілхлоридною пластмасою. Трубки, шприци та інше обладнання, яке використовується для приготування та введення препарату, концентрату для приготування р-ну для в/в ін'єкцій, який містить 5 мг/мл, не повинні містити полівінілхлорид.
Інформація для пацієнта: Обмежити вплив сонячних променів та УФ–випромінювання, захищаючи шкіру одягом та використовуючи креми з високим фактором захисту. Спричиняє візуальні та неврологічні порушення; якщо розвились такі порушення, не повинні керувати автомобілем або працювати з механізмами. Вплив посилюється при прийомі з алкоголем. Грейпфрутовий сік підвищує рівень такролімусу в крові

Навігація

Первинна допомога

За напрямком медицини