 Парацетамол + дицикломіну гідрохлорид + декстропропоксифену гідрохлори |
 |
Категорія: Лікарські засоби для надання паліативної та хоспісної допомоги → Засоби, які діють на нервову систему → Анальгетичні засоби → Опіоїди → Похідні дифенілпропіламіну → Парацетамол + дицикломіну гідрохлорид + декстропропоксифену гідрохлори
Парацетамол + дицикломіну гідрохлорид + декстропропоксифену гідрохлори
Комбінований препарат
Препарат випускається під торгівельними назвами:
- СПАЗМОЛЕКС®, Табл., вкриті плівковою оболонкою, № 4, 1 таблетка містить парацетамолу – 500 мг, дицикловерину гідрохлориду – 10 мг, декстропропоксифену гідрохлориду – 50 мг, Дженом Біотек Пвт. Лтд., Індія
Ціни в аптеках:
Інструкція для застосування:
Фармакотерапевтична група: N02A C54 – анальгетики. Похідні дифенілпропіламіну. Декстропропоксифен, комбінації без психолептиків.
Показання для застосування ЛЗ: слабко або помірно виражений больовий синдром.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: препарат призначає лікар. Якщо лікар не рекомендує іншої схеми, слід приймати по 1 табл. (Таблетки) 1–3 р/добу (кількість разів на добу). Тривалість лікування визначається індивідуально, залежно від перебігу захворювання. Капс.. Дози визначаються для кожного хворого індивідуально, залежно від віку пацієнта, характеру та перебігу захворювання, переносимості та лікувальної ефективності препарату.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сухість у роті, спрага, утруднення ковтання, зниження акомодації та фотофобія, ортостатична гіпертензія, підвищення внутрішньоочного та внутрішньочерепного тиску; транзиторна брадикардія з наступною тахікардією, прискорене серцебиття та аритмія, позиви до сечовипускання при неможливості це зробити, зменшення рухової активності ШКТ (шлунково-кишковий тракт) – навіть до запору, періодичне блювання, порушення функції печінки, печія, нудота, сонливість, сплутаність свідомості, запаморочення, зміна настрою, біль в епігастральній ділянці, головний біль, спазми сечових та жовчних шляхів, посилене потовиділення, приплив крові до обличчя; загрудинний біль (може бути зумовлений підвищенням шлункового рефлексу), АР (алергічні реакції) - висипання на шкірі, кропив’янки, ангіоневротичного набряку; порушення системи кровотворення проявляється тромбоцитопенією, анемією.
Протипоказання до застосування ЛЗ: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виражені порушення функції печінки та нирок, обструктивні уропатії, глаукома, адгезія між райдужною оболонкою та кришталиком, тахікардія, стенокардія, геморагічний інсульт, обструктивні хвороби ШКТ (шлунково-кишковий тракт) (ахалазія, пілородуоденальний стеноз, пілорична обструкція, кардіоспазм), атонія та непрохідність кишечнику в осіб похилого віку, гіперчутливість до препарату, вагітність, лактація, дитячий вік.
Форми випуску ЛЗ: табл. (Таблетки), вкриті плівковою оболонкою.
Застереження щодо застосування
Інформація для лікаря: Заміна типу або марки інсуліну відбувається під медичним контролем. Зміна концентрації, марки, типу, виду або способу приготування може викликати потребу у зміні дозування. Дозування у разі лікування пацієнтів людським інсуліном може відрізнятися від дозування, застосовуваного при лікуванні інсулінами тваринного походження. У пацієнтів, у яких були гіпоглікемічні реакції після переведення їх з режиму введення інсуліну тваринного походження на режим введення людського інсуліну, ранні попереджувальні симптоми гіпоглікемії виявиляються менш явними або відмінними від симптомів, які раніше спостерігалися. У пацієнтів із значним покращенням рівня глюкози в крові можуть надалі не спостерігатися деякі або жодні з ранніх попереджувальних симптомів гіпоглікемії. Неправильне дозування або призупинення лікування може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Лікування людським інсуліном може призвести до виникнення антитіл, хоча і в менших концентраціях, ніж у випадку застосування інсуліну тваринного походження. Потреба в інсуліні змінюється при порушенні функцій надниркових залоз, гіпофізу, щитовидної залози, нирок або печінки; під час хвороби або під впливом емоційного стресу; у разі зміни інтенсивності фізичних навантажень, звичного режиму харчування. При наявності в анамнезі хворого загальної АР (алергічні реакції) на інші види інсуліну, призначення даного препарату проводиться після одержання негативної внутрішньошкірної проби
Інформація для пацієнта: Реакція та здатність концентрувати увагу можуть бути порушені при гіпоглікемії. Це може стати фактором ризику при керуванні автомобілем або механізмами. Вживати заходів з профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо. Це важливо для хворих, в яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії, епізоди гіпоглікемії виникають часто. За таких обставин вирішити питання про доцільність керування автомобілем взагалі. Набирають інсулін з фл. (Флакон), проколюючи стерильною голкою шприца пробку, попередньо протерту спиртом. Температура введеного інсуліну повинна відповідати кімнатній температурі. У шприц набирається повітря до позначки, що відповідає необхідній дозі інсуліну, і повітря випускається у фл. (Флакон) Шприц із фл. (Флакон) перевертається, щоб фл. (Флакон) опинився догори дном, береться необхідна доза інсуліну. Голка виводиться з фл. (Флакон) Шприц звільняється від повітря, і перевіряється правильність набраної дози інсуліну. Суміші інсулінів: починати із набирання у шприц інсуліну швидкої дії, щоб уникнути небажаного потрапляння у фл. препарату більш тривалої дії. Вводити суміш одразу після змішування. Для введення потрібної дози кожного із препаратів можна також користуватись окремими шприцами. Місце ін’єкції кожен раз змінювати.