Державний формуляр лікарських засобів
 

Навігація

Первинна допомога

За напрямком медицини


Іміпрамін (Imipramine)

Категорія: Психіатрія, наркологіяЗасоби, що застосовуються в психіатріїАнтидепресантиІміпрамін

Іміпрамін (Imipramine)

Препарат випускається під торгівельними назвами:

  • МЕЛІПРАМІН®, ВАТ Фармацевтичний завод ЕГІС, Угорщина

Інструкція для застосування: Іміпрамін (Imipramine)

Фармакотерапевтична група: N06AA02 – антидепресанти . Неселективні інгібітори зворотного захоплення моноамінів

Основна фармакотерапевтична дія: тимолептичну дія, покращує настрій, зменшує почуття суму,має центральну та периферичну м-холіноблокувальну, міотропну (спазмолітичну), помірну антигістамінну активність; похідний продукт дибензоазепіну; належить до групи препаратів, що називаються трициклічними антидепресантами; здійснює тимолептичну дію, покращує настрій, зменшує почуття суму; має супровідну стимулювальну активність, викликає зменшення рухової загальмованості, підвищує психічний та загальний тонус організму; виявляє центральну та периферичну м-холіноблокувальну, міотропну (спазмолітичну), помірну антигістамінну активність.

Показання для застосування ЛЗ: при всіх формах депресії БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск) (з тривожністю чи без неї): глибокій депресії, в депресивній фазі біполярного розладу, депресії з атиповим перебігом, депресивних станах, дистимії); при панічному розладі; при нічному енурезі БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск) (у дітей віком від 6 років): як засіб тимчасової допоміжної терапії, якщо органічні причини виключені; при астенодепресивному с-мі, що супроводжується моторною та ідеаторною загальмованістю, ендогенній, інволюційній, клімактеричній, реактивній, алкогольній депресіях, депресивних станах при психопатіях та неврозах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: добові дози слід визначати індивідуально, залежно від важкості та природи симптомів; як і в випадку інших антидепресантів, для досягнення адекватного терапевтичного ефекту потрібен, щонайменше, 2-4-тижневий курс лікування; у деяких випадках потрібен курс тривалістю 6-8 тижнів; рекомендовано починати лікування з низьких доз препарату й поступово підвищувати добову дозу до досягнення підтримуючої дози; у процесі лікування потрібно також визначити найнижчу дозу, що справляє ефект - обережність є виправданою при визначенні дози для літніх хворих і пацієнтів підліткового віку (тобто молодших за 18 років); при депресії у дорослих БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск) лікування амбулаторних пацієнтів можна починати з добової дози 25 мг 1-3 р/добу (кількість разів на добу) БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск), цю дозу можна впродовж тижня поступово підвищити до 150-200 мг/добу БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск) ; підтримуюча доза становить 50-100 мг/добу; у важких госпіталізованих хворих можна починати з добової дози 75 мг/добу, цю дозу можна поступово підвищувати, додаючи щоразу по 25 мг, до досягнення добової дози 200 мг/добу; у дуже виняткових випадках добова доза може бути ще вищою – до 300 мг/добу; літні хворі (старші за 60 років) і підлітки (молодші за 18 років) можуть бути більш сприйнятливими до препарату та виявляти серйозні реакції в відповідь на стандартні дози для дорослих, тому лікування таких хворих слід починати з найнижчої дози, що спроможна контролювати симптоми; далі можна почати поступове підвищення дози, з досягненням добової дози в 50-75 мг; рекомендовано досягати оптимальної дози впродовж 10 днів і на такій дозі продовжувати лікування; пацієнти з панічним розладом більш схильні до розвитку побічних ефектів, і лікування потрібно починати з найнижчої дози; минущі напади більш сильної тривожності, які можна спостерігати на самому початку терапії, можна контролювати за допомогою призначення похідних бензодіазепіну; цю допоміжну терапію можна поступово зняти в міру того, як симптоми тривожності зникають; добову дозу можна поступово підвищувати до межі 75-100 мг/добу (тільки у винятках - до 200 мг/добу); потрібен курс лікування тривалістю, щонайменше, 6 місяців; курс завершують шляхом поступового зняття препарату; для дітей рекомендовані такі схеми лікування - діти віком 6-8 років БНФ (маса тіла 20-25 кг) - 25 мг/добу БНФ; діти віком 9-12 років БНФ (маса тіла 25-35 кг) - 25-50 мг/добу БНФ; діти, старші за 12 років БНФ (маса тіла > 35 кг) - 50-75 мг/добу БНФ; якщо низька початкова доза не дає ефекту, для досягнення адекватного терапевтичного ефекту можна застосовувати більш високі дози, але в межах схеми, що обирається відповідно до віку дитини; при лікуванні дітей треба слідкувати за тим, щоб добова доза не перевищувала 2,5 мг/кг маси тіла/добу; у кожній схемі потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу зі вказаного інтервалу; добова доза може призначатися в один прийом перед сном; якщо ж енурез має місце рано ввечері, добову дозу рекомендовано розділити (одна частина дається дитині вдень у післяобідній час, тоді як інша – перед сном); тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 3 місяці БНФ; підтримуючу дозу слід підбирати в міру того, як зменшується вираженість симптомів; перед повним зняттям препарату рекомендоване поступове зменшення добової дози; парентерально препарат застосовується для лікування хворих на депресію у стані сильного збудження чи тоді, коли пероральний спосіб не є можливим; лікар залежно від стану хворого може призначити введення р-ну для ін’єкцій тільки протягом короткого часу, а потім запропонувати перейти на приймання табл. (Таблетки).; при тяжких депресіях в умовах стаціонару призначають по 25 мг (2 мл р-ну), 1 – 3 р/добу (кількість разів на добу) в/м (внутрішньом’язеве введення); МДД (максимальна добова доза) при такому способі введення - 100 мг, далі лікування можна проводити за допомогою табл.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, постуральна гіпотензія, тахікардія та симптоми, схожі на дію атропіну (сухість у роті, констипація, затримка сечі, нечіткість зору, порушення акомодації, підвищення (Температура) та внутрішньоочного тиску); головний біль, периферична невропатія, шум у вухах, тремор, атаксія, утруднення мови, особливо у людей похилого віку (сплутаність свідомості, делірій); епілептогенний ефект - у першу чергу, у хворих на епілепсію або при схильності до конвульсій; аритмія, сильна гіпотензія та/або болісний вазоспазм, що проявляється в посинінні пальців; гепатит з порушенням функції печінки, пожовтінням шкіри та склер, біль, металевий присмак у роті, запалення внутрішньої слизової оболонки рота (стоматит), нудота, блювання та, у виняткових випадках – паралітична непрохідність кишок; шкірні АР (алергічні реакції) (через 14 - 60 днів після початку лікування) – кропив’янка, ангіоедема, фоточутливість; збільшення молочних залоз, галакторея, ускладнення ЦД (цукровий діабет), зниження переносимості глюкози, зниження продукування антидіуретичного гормону; зниження лібідо, імпотенція, болісна еякуляція, порушення оргазму, у людей похилого віку, можуть при проведенні лабораторних досліджень виявлятися зміни показників крові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: вагітність, лактація; алергія до іміпраміну або інших інгредієнтів, що входять до складу препарату, до інших трициклічних антидепресантів дибензоазепінового ряду; лікування інгібіторами моноаміноксидази; наявності в минулому серцевих нападів (ІМ) або нерегулярного скорочення серця (аритмії); тяжкого захворювання нирок та/або печінки; затримки сечі (гіпертрофія простати); наявності вузькокутової глаукоми; діти віком до 6 років.

Форми випуску ЛЗ: драже по 25 мг; р-н для ін'єкцій, 25 мг/2 мл по 2 мл в амп.

Візаємодія з іншими лікарськими засобами

Атропін та подібні йому препарати підвищують частоту виникнення побічних ефектів імипраміну; депресанти ЦНС (центральна нервова система) та алкоголь - посилюють седативний ефект іміпраміну, бензодіазепіни та слабкі нейролептики підвищують седативний та антихолінергічний ефект його; стимулятори ферментів (алкоголь, нікотин, мепробамат, барбітурати, антиепілептичні агенти) посилюють розпад іміпраміну, знижують його рівень у плазмі і антидепресантну дію; циметидин, метилфенідат, пероральні контрацептиви, стероїди, нейролептики, селективні інгібітори захоплення серотоніну знижують розпад іміпраміну і т.ч.посилюють антидепресантну дію та токсичність; трициклічні антидепресанти можуть збільшувати рівень в плазмі нейролептичних агентів; тиреоїдні гормони - посилювати антидепресантну дію іміпраміну; іміпрамін знижує гіпотензивний ефект адренергічних блокаторів ( гуанетидину) та агоністів альфа-2 адренергічних рецепторів (клонідин, метилдопа); іміпрамін посилює пресорну дію симпатоміметиків (у першу чергу, епінефрину, норепінефрину); антихолінергічні засоби (похідні фенотіазину, протипаркінсонічні засоби, антигістамінні препарати, атропін, біпериден: одночасне призначення - накладання антихолінергічних впливів, до посилення побічних ефектів ( паралітичної кишкової непрохідності); симпатомиметики (в основному, адреналін, норадреналін, ізопреналін, ефедрин, фенілефрин): з іміпраміном - посилення впливів на ССС; хінідин: одночасного призначення уникати - ризик порушення проведення серцевих імпульсів, виникнення аритмії; оральні антикоагулянти: - подовження періоду напіввиведення оральних антикоагулянтів;існує підвищений ризик розвитку кровотечі; антидіабетичні засоби: - зсуви концентрації глюкози в крові.

Особливості застосування при недостатності внутрішніх органів

Порушення функції церцево-судинної системи: Протипоказаний при наявності в минулому серцевих нападів, ІМ (інфаркт міокарда), аритмії.
Порушення функції печинки: Протипоказаний при тяжкій недостатності.
Порушення функції нирок: Протипоказаний при тяжкій недостатності.
Порушення функції дихальної системи: Спеціальних рекомендацій немає