Державний формуляр лікарських засобів
 

Навігація

Первинна допомога

За напрямком медицини


Метадон (Methadone) *

Категорія: Психіатрія, наркологіяЗасоби, що застосовуються в наркологіїЗасоби, що застосовуються при аддиктивних розладахПри опіоідній залежностіПрепарати для замісної підтримувальної терапіїМетадон

Метадон (Methadone) *

Препарат випускається під торгівельними назвами:

  • МЕТАДИКТ®, Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина, підприємство компанії Гексал АГ (артеріальна гіпертензія), Німеччина
  • МЕТАДОЗ, Маллінкродт Інк., США
  • МЕТАДОЛ, Фармасайнс Інк., Канада
  • МЕТАДОНУ ГІДРОХЛОРИД, Маллінкродт Інк., США
  • МЕТАДОНУ ГІДРОХЛОРИД МОЛТЕНІ, Л. Молтені і К. деі Фрателлі Алітті Сосіета ді Езерчиціо С.п.А., Італія

Ціни в аптеках:

Інструкція для застосування: Метадон (Methadone)

Фармакотерапевтична група: N07BC02 - засоби, що застосовуються при адитивних розладах.

Основна фармакотерапевтична дія: діє, головним чином, на ЦНС (центральна нервова система) та органи із гладкими м’язами; основне терапевтичне застосування метадону – аналгезія, детоксикація або підтримуюча терапія при опіатній залежності; мю-агоніст, синтетичний опіатний аналгетик зі складною дією, подібною до дії морфіну; абстинентний с-м (Синдром) у випадку застосування метадону, хоча і є якісно подібним такому для морфіну, проте відрізняється повільнішим розвитком, більш тривалим перебігом і менш тяжкими симптомами; деякі дані також вказують на те, що метадон діє як антагоніст на рецептор N-метил-D-аспартату (NMDA), однак участь NMDA-рецепторів у терапевтичній ефективності метадону не відома.

Показання для застосування ЛЗ: детоксикація при лікуванні опіатної залежності ВООЗ (рекомендація до застосування ЛЗ у Базовому формулярі Всесвітньої організації охорони здоров''я, 2008 рік випуску),БНФ (героїн або інші морфіноподібні наркотики); підтримуюче лікування опіатної залежності ВООЗ (рекомендація до застосування ЛЗ у Базовому формулярі Всесвітньої організації охорони здоров''я, 2008 рік випуску), БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск) (героїн та інші морфіноподібні наркотики) в комбінації з відповідними соціальними та медичними заходами; р-н для ін’єкцій застосовується як наркотичний аналгетик при вираженому больовому с-мі БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск) (як правило, в якості аналгетика, метадон не призначають хворим, які не приймали опіатних препаратів).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо у вигляді суспензії, попередньо р-нивши призначену дозу приблизно в 120 мл води або в апельсиновому соку, або іншому кислому фруктовому напої; детоксикація та підтримуюче лікування при опіатній залежності: індукція/початкове дозування – у результаті розламування табл. (Таблетки) навпіл отримують дві дози по 20 мг, на чотири частини - чотири дози по 10 мг, потрібно контролювати приймання початкової дози для того, щоб виявити можливу седативну дію, інтоксикацію чи симптоми відміни у пацієнта; для послаблення симптомів відміни достатньою буде разова доза 20 - 30 мг мета дону; початкова доза не повинна перевищувати 30 мг; якщо у той же день необхідно провести корекцію дози, пацієнт повинен зачекати 2 - 4 год (Година) до наступного підвищення, коли буде досягнутий піковий рівень; якщо симптоми відміни не пригнічені або з`явились знову, можна прийняти додатково 5 - 10 мг мета дону; оскільки табл. (Таблетки) препарату можна розділити лише на чотири частини по 10 мг, то пацієнтам за такого стану потрібно застосовувати інший препарат з відповідним дозуванням; МДД (максимальна добова доза) у перший день лікування - 40 мг; корекцію дози у перший тиждень лікування слід проводити з огляду на результати контролю симптомів відміни у піку активності засобу (тобто на 2 - 4 год (Година) після приймання); корекцію дози слід проводити з обережністю; на початку лікування може статись летальний випадок через ефекти кумуляції у перші декілька днів лікування; початкові дози слід знизити для пацієнтів із очікувано зниженою толерантністю на початку лікування; зниження толерантності можна очікувати у будь-якого пацієнта, який не приймав опіоїди більше ніж 5 днів; для пацієнтів, які віддають перевагу короткому курсу стабілізації, після якого триває період відміни під медичним наглядом, як правило, рекомендується титрувати дозу до загальної добової близько 40 мг для досягнення адекватного рівня стабілізації ;через 2 - 3 дні дозу метадону необхідно поступово знизити; швидкість зниження дози метадону слід визначати для кожного пацієнта окремо; дозу метадону можна зменшувати, виходячи із добової, з інтервалом у 2 дні; але нова доза повинна бути достатньою для запобігання розвитку симптомів відміни; госпіталізовані пацієнти нормально переносять зниження загальної добової дози на 20%; у хворих, які лікуються амбулаторно, доза може знижуватися повільніше; при проведенні підтримуючого лікування препарат слід титрувати до дози, при якій опіоїдні симптоми не проявляються протягом 24 год (Година), знижується потреба у наркотику, блокуються або послаблються ейфоричні ефекти опіоїдів за умови самовведення, а також, коли пацієнт не чутливий до седативної дії метадону. Частіше клінічна стабільність досягається при дозах від 80 до 120 мг/добу; для відміни під медичним наглядом після періоду підтримуючого лікування Існують суттєві відмінності у схемі зменшення дози метадону у пацієнтів, які обрали відміну лікування метадоном під медичним наглядом; знижувати дозу слід менше ніж на 10 % від встановленої переносимої або підтримуючої дози, і, що знижувати дозу потрібно через 10 - 14 днів; р-н метадону застосовують перорально; детоксикацію із застосуванням метадону проводять з поступовим зменшенням дози не більше 180 дні; звичайна доза, що складає для дорослих 15-40 мг перорально 1 р/добу (кількість разів на добу) ВООЗ (рекомендація до застосування ЛЗ у Базовому формулярі Всесвітньої організації охорони здоров''я, 2008 рік випуску), БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск) , є достатньою для купірування симптомів відміни; залежно від реакції хворого, доза знижується з інтервалом в один або два дні; при застосуванні метадону з метою купірування виражених ознак с-му відміни, рекомендовані схеми прийому можуть варіювати залежно від клінічного стану хворого; початкова доза становить 15-20 мг для дорослих, що досить для пригнічення с-му відміни; якщо ж цього недостатньо для пригнічення с-му відміни, доза може бути збільшена; якщо в хворого є фізична залежність від високих доз, може знадобитися перевищення цього рівня; для дорослих доза в 40 мг/добу (в один прийом або розділена на кілька прийомів), як правило, є адекватною стабілізуючою дозою; стабілізація може тривати 2-3 дні, після чого дозу поступово знижують; величина, на яку зменшується доза, підбирається індивідуально для кожного хворого; залежно від реакції хворого доза знижується з інтервалом в один чи два дні аналогічно до таблетованих форм; якщо метадон застосовується для лікування героїнової залежності більш 180 днів, таке лікування зветься підтримуючою терапією, не зважаючи на те, що кінцевою метою лікування є повне виліковування від наркотичної залежності; підтримуюча терапія спрямована на зняття пригнічення дихання або інших ефектів г. (Гострий) інтоксикації; початкова доза підбирається індивідуально, залежно від ступеня толерантності хворого до опіатів; якщо дорослий хворий приймав значні дози героїну аж до дня потрапляння у лікувальний заклад, початкова доза йому/їй може становити 20 мг та через 4 або 8 год (Година) ще 20 мг або 40 мг одноразово; якщо ж до початку лікування ступінь толерантності до опіатів невелика, початкова доза може бути вполовину менша; при виникненні будь-яких сумнівів початкову дозу краще зменшити; хворий повинний знаходитися під спостереженням, і з появою симптомів абстиненції хворому можна дати ще 10 мг препарату; згодом доза повинна підбиратися індивідуально в межах до 80мг/добу з урахуванням переносимості та потреби; у більшості випадків для дорослих достатньою є доза нижче 80 мг/добу; МДД (максимальна добова доза) для дорослих - 120 мг/добу ВООЗ (рекомендація до застосування ЛЗ у Базовому формулярі Всесвітньої організації охорони здоров''я, 2008 рік випуску), БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск) ; для вагітних жінок з опіатною залежністю підтримуючі дози метадону повинні бути щонайнижчими, котрі запобігають розвитку с-му відміни (як правило, нижче 80 мг/добу); на пізніших термінах може знадобитись підвищення дози на 10-20 мг або дозу поділяють на два прийоми; в якості аналгетика, метадон не призначають хворим, які не приймали інших опіатних препаратів; дозу необхідно ретельно підбирати залежно від вираженості больових відчуттів та реакції хворого на препара; протягом перших 3-5 днів роблять добір ефективної знеболюючої дози (2,5-10 мг через кожні 4 год (Година) перорально), яку підтримують далі; при цьому підібрану ефективну добову дозу поділяють на 2-3 прийоми на добу; хворим літнього віку підібрану ефективну знеболюючу дозу зазвичай застосовують раз на добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: відміна героїну - типові симптоми відміни, які слід відрізняти від побічних ефектів, спричинених метадоном, при різкій відмові від героїну або інших опіоїдів - сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, надмірне потіння, шанкроподібні прояви, гарячка, що супроводжується припливами, втомлюваність, збудження, слабкість, депресія, поширені папули, тремор, тахікардія, абдомінальні коліки, тупий біль у тілі, мимовільні судомні рухи і тремтіння, анорексія, нудота, блювання, діарея, кишкові спазми і зниження маси тіла; при швидкому титруванні - пригнічення дихання, артеріальна гіпотензія, зупинка дихання, шок, зупинка серця і смерть, слабкість, запаморочення, нудота, блювання, потіння (більш виражені в пацієнтів, які знаходяться на амбулаторному лікуванні і у тих, хто не переносить г. (Гострий) біль); астенія (слабкість), набряки, головний біль; аритмія, бігемінія, брадикардія, кардіоміопатія, аномалії ЕКГ (Електрокардіограма), екстрасистолія, СН (серцева недостатність), артеріальна гіпотензія, прискорене серцебиття, флебіт, пролонгація інтервалу QT, синкопе, інверсія зубця Т, тахікардія, двоспрямована пірует-тахікардія, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія; біль у животі, анорексія, спазми жовчних шляхів, запор, сухість у роті, глосит; у наркоманів з хр. (Хронічний) гепатитом описана оборотна тромбоцитопенія; гіпокаліємія, гіпомагнієземія, збільшення ваги тіла; збудженість, дезорієнтація у просторі, дисфорія, ейфорія, безсоння, епілептичні напади, галюцинації, зорові порушення; набряк легень, пригнічення дихання; кропив`янка, висипи на шкірі, геморагічна кропив`янка; аменорея, зниження лібідо та/або потенції, затримка сечовиділення; побічні ефекти зазвичай поступово зникають за декілька тижнів, однак запор і посилене потіння спостерігатися довше.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до метадону гідрохлориду або до будь-якого іншого інгредієнта препарату; ДН (дихальна недостатність) (за відсутності устаткування для реанімації), г. (Гострий) БА (бронхіальна астма); гіперкапнія; наявність або підозра на кишкову непрохідність.

Форми випуску ЛЗ: р-н для перорального застосування, 1 мг/мл по 5 мл, по 10 мл, по 20 мл, по 60 мл, по 100 мл, 250 мл, по 1000 мл у фл. (Флакон); табл. (Таблетки), по 1 мг, по 5 мг, по 10 мг, по 25 мг, по 40 мг; табл. (Таблетки), що диспергуються, по 40 мг

Візаємодія з іншими лікарськими засобами

Антиретровірусні препарати: ефавіренз, нелфінавір, невірапін, ритонавір, комбінація лопінавір + ритонавір знижують рівні метадону в плазм. Можуть спостерігатися симптоми відміни при застосуванні антагоністів опіоїдів, змішаних агоністів/антагоністів та часткових агоністів: налоксон, налтрексон, пентазоцин, налбуфін, буторфанол і бупренорфін. Абакавір, ампренавір ефавіренз, нелфінавір, невірапін, ритонавір, комбінація лопінавіру та ритонавіру – сумісне призначення антиретровірусних засобів призводить до підвищення кліренсу або зниження рівнів метадону в плазмі. Метадон зменшив AUC (площа на графіку під кривою “концентрація - час”) і пікові рівні для диданозину і ставудину з більш помітним зменшенням для диданозину. Рівень метадону при цьому не змінюється. Метадон збільшує площу під кривою AUC (площа на графіку під кривою “концентрація - час”) зидовудину, що може призвести до токсичних ефектів. Застосування рифампіцину у пацієнтів, які досягли стабілізації при підтримуючій терапії метадоном, призводить до значного зниження вмісту метадону в сироватці з появою ознак с-му відміни. Прийом фенітоїну хворими, яким проводиться метадонова терапія, призводить до зниження концентрації метадону і розвитку с-му відміни. Звіробій, фенобарбітал, карбамазепін – призначення метадону разом може призводити до появи симптомів відміни. Метадон разом із атоловими протигрибковими препаратами ( кетоконазол) і макролідні а/б (Антибіотик) ( еритроміцин) -контролювати і регулювати режим дозування. Повторні застосування деяких селективних інгібіторів оборотного захоплення серотоніну (сертраліну, флувоксаміну) можуть збільшувати рівень метадону в плазмі і збільшення снодійного ефекту або токсичності.Повторне застосування вориконазолю збільшує Cмакс. і AUC (площа на графіку під кривою “концентрація - час”) (R)-метадону; зростання концентрації метадону пов`язане з токсичними явищами, пролонгацією інтервалу QT. Може знадобиться зниження дози метадону. При прийманні метадону у пацієнтів, які застосовують інгібітори МАО (Моноамінооксидаза), зробити пробу на чутливість, при якій протягом кількох год пацієнту дають багаторазові малі дози препарату, поступово їх підвищуючи, та ретельно спостерігають за станом хворого. Альбумінові рівні дезипраміну зросли з сумісним призначенням метадону. Взаємодії можуть спостерігатись з потенційно аритмогенними речовинами: аритмогенні речовини класу І і III, деякі нейролептики, трициклічні антидепресанти і блокатори калієвих каналів. Обережність із ЛЗ (лікарський засіб), які здатні спричинити електролітичні порушення (гіпомагніємія, гіпокаліємія) та подовжити інтервал QT(сечогінні, проносні засоби і, в окремих випадках, мінералокортикоїдні гормони). Застосування із метадоном інших опіоїдних аналгетиків, загальних анестетиків, фенотіазинів, іншихі транквілізаторів, седативних засобів, снодійних або інших депресантів ЦНС (центральна нервова система) (із алкоголем включно) може призвести до пригнічення дихання, артеріальної гіпотензії, глибокого сну або коми. Смертність у зв`язку із вживанням метадону, часто пов`язана із одночасним зловживанням бенздіазепінами.

Особливості застосування у жінок під час вагітності та лактаціїї

Вагітність: Може знадобитися корекція дози шляхом застосування доз або застосування добової дози за декілька прийомів.Застосовувати, якщо потенційна користь для матері переважає потенційний ризик для плода.
Лактація: Припинити годування груддю або застосування препарату, враховуючи користь лікування препаратом для матері.

Особливості застосування при недостатності внутрішніх органів

Порушення функції церцево-судинної системи: З особливою обережністю при пролонгації інтервалу QT, контроль при порушеннях серцевої провідності.
Порушення функції печинки: З обережністю при тяжкій недостатності.
Порушення функції нирок: З обережністю при тяжкій недостатності, гіпертрофії простати, стриктурі уретри.
Порушення функції дихальної системи: Протипоказаний при ДН (дихальна недостатність). З обережністю при БА (бронхіальна астма), ХОЗЛ (хронічні обструктивні захворювання легенів) або "легеневому серці", с-мі апное уві сні.

Особливості застосування у дітей та осіб похилого віку

Діти, до 12 років: Безпека та ефективність застосування не досліджувалася.
Особи похилого та старечого віку: Застосовувати із обережністю у зниженій початковій дозі.

Застереження щодо застосування

Інформація для лікаря: Уважність необхідна на початку лікування, при переході від одного до іншого опіоїдного засобу, при титруванні дози. Неповна перехресна толерантність між опіоїдними агоністами ускладнює визначення дозувань при зміні опіоїдів. Складнощі, пов`язані із дозуванням метадону, можуть спричинити появу ятрогенного передозування, особливо на початку лікування і при титруванні дози. Високий ступінь "опіоїдної толерантності" не виключає можливості передозування метадоном. При короткостроковому застосуванні найбільший ризик пригнічення дихання зазвичай спостерігається пізніше та триває довше, ніж максимальні знеболювальні ефекти. Застосовувати з обережністю у пацієнтів зі станами, що супроводжуються гіпоксією, гіперкапнією або зниженим дихальним резервом. Гальмує калієві канали серця і пролонгує інтервал QT. Призначати з обережністю пацієнтам, у яких спостерігалася пролонгація інтервалу QT. Пацієнти, які толерантні до інших опіоїдів, можуть мати неповну толерантність до метадону. Пригнічувальна дія опіоїдів на дихальну систему та здатність підвищувати тиск спинномозкової рідини можуть помітно посилитися за наявності травм голови, інших внутрішньочерепних порушень. Може спричинити тяжку гіпотензію у пацієнтів із порушеною здатністю підтримувати нормальний АТ (артеріальний тиск) (тяжке об'ємне виснаження). Фізична залежність проявляється симптомами відміни після різкого припинення прийому ЛЗ (лікарський засіб) або при застосування його антагоніста. Фізична залежність може розвинутись протягом терапії опіоїдної залежності опіатним агоністом. Різке припинення прийому може призвести до розвитку абстинентного сидрому. Зз обережністю застосовувати у ослаблених пацієнтів, у пацієнтів з відомою підвищеною чутливістю до депресантів ЦНС (центральна нервова система) ( у тих, хто страждає на СС (серцево-судинний), легеневі, ниркові або печінкові захворювання, у пацієнтів з іншими патологічними станами або при супутньому застосуванні ЛЗ (лікарський засіб), які можуть спричинити аритмії або зменшення об'єму легеневої вентиляції).
Інформація для пацієнта: Може порушувати психічні або фізичні здібності, уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.