 Гліпізид (Glipizidе) |
 |
Категорія: Ендокринологія → Засоби, що застосовуються для лікування цукрового діабету → Пероральні цукрознижуючі засоби → Похідні сульфонілсечовини → Гліпізид
Гліпізид (Glipizidе)
Препарат випускається під торгівельними назвами:
- ГЛІНЕЗ XL, ЮСВ ЛІМІТЕД, Індія
Інструкція для застосування: Гліпізид (Glipizidе)
Фармакотерапевтична група: А10ВВ07 – пероральні гіпоглікемізуючі засоби. Похідні сульфонілсечовини.
Основна фармакотерапевтична дія: похідне сульфонілсечовини ІІ генерації, що володіє високою селективністю відносно рецепторів β-клітин підшлункової залози; має панкреатичні та поза панкреатичні ефекти; стимулює вироблення інсуліну підшлунковою залозою шляхом зниження порогу подразнення глюкозою β-клітин; у пацієнтів із ЦД (цукровий діабет) 2 типу стимулює першу фазу вивільнення інсуліну у відповідь на прийом їжі та скорочує проміжок часу від моменту прийому їжі до початку секреції інсуліну, що забезпечує належний контроль постпрандіального рівня цукру в крові; збільшує чутливість тканин до інсуліну та його зв’язування з клітинами-мішенями; посилює вплив інсуліну на поглинання глюкози клітинами печінки та м’язів; має гіполіпідемічну, фібринолітичну дію, пригнічує агрегацію тромбоцитів, знижує ризик розвитку мікротромбозів; зниження концентрації глюкози в крові відмічається, в середньому, через 30 хв (Хвилина) після прийому їжі, максимум через 1,5 – 2 год (Година) за рахунок інсулінотропної дії препарату; завдяки повільному вивільненню гліпізиду суттєво зменшується ризик розвитку гіпоглікемічних ефектів.
Показання для застосування ЛЗ: ЦД (цукровий діабет) 2 типу БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск) у пацієнтів з надмірною або нормальною масою тіла при неефективності дієтотерапії у вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими антидіабетичними препаратами.
Спосіб застосування та дози ЛЗ: для лікування ЦД (цукровий діабет) 2 типу призначають залежно від клінічної картини захворювання; початкова доза становить 2,5 – 5 мг/добу за 15 – 30 хв (Хвилина) до їди, препарат рекомендується приймати перед сніданком або обідом.; за необхідності дозу збільшують до 15 мг/добу у 2 прийоми; максимальна разова доза – 15 мг БНФ (рекомендація до застосування ЛЗ у Британському Національному Формулярі, 60 випуск), МДД (максимальна добова доза) – 40 мг.
Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіпоглікемія, гіпонатріємія, особливо у пацієнтів похилого віку і ослаблених, при нерегулярному вживанні їжі, вживанні алкоголю, при порушенні функції печінки і нирок; нудота, діарея, токсичний гепатит; шкірний висип, свербіж; тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз; головний біль; дезорієнтація в просторі і часі, запаморочення, сонливість, головний біль, тремор, затьмареність зору, диплопія, погіршання гостроти зору; холестатична жовтяниця, послаблення функції печінки, гепатит.
Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідів; ЦД (цукровий діабет) 1 типу, діабетичний кетоацидоз; діабетична прекома і кома, виражені порушення функції нирок і печінки, вагітність і період годування грудьми.
Форми випуску ЛЗ: табл. (Таблетки) пролонгованої дії по 10 мг, по 5 мг
Візаємодія з іншими лікарськими засобами
Всі бета-блокатори маскують деякі симптоми гіпоглікемії ( відчуття серцебиття, тахікардію); некардіоселективні бета-блокатори збільшують вираженість гіпоглікемії; МАО-інгібітори, циклофосфамід, пробенецид, фенірамідол —посилення дії його; можливі випадки гіпоглікемії після паралельного прийому з флуконазолом (збільшення періоду напівжиття гліпізиду); збільшення гіпоглікемічного ефекту при застосуванні високих доз ацетилсаліцилової кислоти; інгібітори АПФ (ангіотензин-перетворюючий фермент) — необхідне зниження дози гліпізиду; етиловий спирт — збільшення гіпоглікемічної реакції, аж до коми; фенотіазини ( хлорпромазин) у високих дозах (> 100 мг хлорпромазину на добу) —підвищення рівня глюкози в крові (зниження продукування інсуліну); КС — підвищення рівня глюкози в крові; симпатоміметики (ритодрин, сальбутамол, тербуталін) — підвищення рівня глюкози в крові ч/з порушення стимуляції бета-2-адренорецепторів; ті азиди, інші сечогінні засоби, гормони щитовидної залози, естрогени, прогестогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, блокатори кальцієвих каналів, ізоніазид — можливе виникнення гіперглікемії; Антагоністи Н2-рецепторів (циметидин) — потенціювання гіпоглікемічного ефекту його; НПЗ (фенілбутазон)—збільшення гіпоглікемічного ефекту його.
Особливості застосування у жінок під час вагітності та лактаціїї
Вагітність: Протипоказаний
Лактація: Протипоказаний
Особливості застосування при недостатності внутрішніх органів
Порушення функції церцево-судинної системи: Спеціальних рекомендацій немає
Порушення функції печинки: Протипоказаний.
Порушення функції нирок: Протипоказаний.
Порушення функції дихальної системи: Спеціальних рекомендацій немає
Особливості застосування у дітей та осіб похилого віку
Діти, до 12 років: Протипоказаний
Особи похилого та старечого віку: Спеціальних рекомендацій немає
Застереження щодо застосування
Інформація для лікаря: Здатний індукувати серйозні гіпоглікемічні стани, що може призвести до коми; пацієнти з гіпоглікемічним станом повинні одержати відповідну терапію глюкозою та залишатись під наглядом лікаря 24 - 48 год (Година) Належний відбір пацієнтів, добір дозування, суворе виконання інструкції важливі для запобігання випадкам гіпоглікемії. Захворювання нирок або печінки може вплинути на розподіл гліпізиду, можуть також мати місце зміни в глюконеогенній активності; ці фактори призводять до збільшення ризику гіпоглікемічних реакцій. Літні, виснажені, пацієнти з недостатнім харчуванням, особи з недостатністю надниркових залоз або гіпофіза є особливо схильними до виникнення гіпоглікемії під дією відповідних препаратів. Діагностика гіпоглікемії може бути складною у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів, яким призначена терапія бета-адреноблокаторами. Ускладнення у вигляді гіпоглікемії більш імовірні, коли спостерігається недостатня калорійність харчування, після серйозного або тривалого фізичного навантаження, після вживання алкоголю, при застосованні більше одного препарату, що знижує рівень глюкози в крові. При травмах, після хірургічних втручань, при інфекційних або пропасних станах рівень глюкози в крові може дестабілізуватись і виникнути необхідність припинити застосування гліпізиду та призначити інсулін. Слід періодично перевіряти рівень глюкози в крові та рівень глікозилюрованого Hb (рівень гемоглобіна) .
Інформація для пацієнта: Регулярне та своєчасне харчування з використанням їжі, що містить достатню кількість вуглеводів, має суттєве значення для запобігання випадкам гіпоглікемії, які можливі при недостатньому, незбалансованому або нерегулярному харчуванні.
Пацієнти повинні знати про ознаки гіпоглікемії і бути обережними при керуванні автомобілем і використанні механізмів